Прокурор Хмельницької обласної прокуратури Микола: «Виживання нашої країни залежить від кожного»

Микола Миколайович народився на Кам’янеччині. Одружений, виховує двох доньок. В органах прокуратури працює більше 20 років. 

 

«Завжди цікавився історією і справжнє обличчя російських окупантів уявляю без прикрас. Ще одну окупацію, яка московитами обов’язково перетворюється на геноцид та асиміляцію, наш народ може не пережити. Перші ж новини про масштаби нападу створювали картину, що за день-два нам доведеться зустрічати окупантів ледь не у нас в області. Тому зранку 24 лютого я вже був стрільцем нашого Хмельницького окремого стрілецького батальйону», - згадує він.

 

Вже у квітні підрозділ, в якому Микола служив звичайним солдатом, потрапив на один з найгарячіших напрямків – ділянку траси Ізюм-Слов’янськ на Донеччині.

- Безперервні обстріли майже з усіх видів зброї «в одні ворота», постійне очікування ворожого прориву, перші поранені та загиблі побратими, - розповідає військовий.

 

Згодом, у вересні - участь у звільненні Харківщини на Балаклійському напрямку: «Стрімкий наступ, паніка та втеча ворога, звільнення сіл, щира вдячність місцевих, багаті «трофеї» та неймовірне піднесення бойового духу…».

- На передовій найскладніше, напевне було у середині жовтня 2022 року.  Тоді декілька днів ми зайняли та утримували майже знищені «орківські» позиції у районі Давидового Броду на Херсонщині. Ворог намагався відбити втрачені посадки. Ми понесли важкі втрати. Більшість хлопців з мого взводу були поранені чи контужені. Я також отримав декілька контузій. Загинув товариш…, - згадує він.

 

Нещодавно Микола Миколайович став офіцером протиповітряної оборони та продовжує захищати країну на північному сході держави.

 

«Як у війську, так і в тилу, кожен має робити свою справу з найбільшою віддачею та користю для захисту інтересів держави. Боротьба з корупцією, розкраданнями бюджету, викриття зрадників та колаборантів є такими ж важливими завданнями, як і захист країни зі зброєю в руках. Тому і ефективність такої діяльності має бути відповідна. Зараз це не просто моральний обовʼязок кожного, а й умова виживання нашої країни…».

 

- Коли складно та хочеться все кинути, потрібно згадувати наших загиблих захисників, вдів, сиріт, Бучу…, - підсумовує захисник.